Олександр Цепко, координатор Ініціативи «Мери за економічне зростання» в Україні разом з членами своєї команди – експертами Павлом Кас’яновим та Наталією Унучко розповіли про хід впровадження проекту в Україні протягом 2х років, особливості роботи з місцевими громадами, основні досягнення команди та приємні неочікувані сюрпризи під час їхньої роботи.
- Як ви думаєте, що робить вашу країну особливим кейсом, коли мова йде про цей проект? В чому особливість проекту саме для України?
Олександр: Я би не виділяв Україну окремо серед країн Східного партнерства, натомість групував би Молдову, Грузію та Україну, оскільки ці країни мають угоди про асоціацію з ЄС, в той час, як Білорусь, Вірменія та Азербайджан такої угоди не мають. За моїми спостереженнями, це відчутно єднає в підходах щодо місцевого економічного розвитку, тобто є певний вектор, зумовлений інтеграційними спрямовуваннями країни, і він визначає політику місцевого, регіонального та економічного розвитку. Відмінність України від інших - це розмір, відстані, кількість населення, кількість громад. Надання підтримки проектам в Україні вимагає більше зусиль, більше ресурсів. Хочеться також відзначити високий ентузіазм молодих, динамічних працівників в складі мерій, хоча є над чим ще працювати. І це глибокий і великий пласт роботи, тому що розвивати кадровий потенціал працівників органів місцевого самоврядування вкрай необхідно.
Наталія: Для громад України корисність саме цього проекту – у його сфокусованості. Це перший проект, який звернув увагу саме на місцевий економічний розвиток і навчив громади думати на короткостроковий період в 2 роки. Раніше всі громади планували стратегії розвитку на 5-10 років. Тепер вони навчаються звертати увагу саме на місцеві ресурси, очевидні, які «лежать під ногами», відшукувати те, що би могло за короткий період дати відчутний результат.
Павло: Ще одна особливість реалізації проекту в Україні – ініціативність громад. Щомісяця до проекту в середньому свідомо, без жодного адміністративного тиску чи розпоряджень, приєднується 2-3 громади.
І другий момент - в Україні досить високий рівень готовності та сприйняття Ініціативи, мабуть тому, що є певне мотиваційне підґрунтя, створене іншими проектами та донорськими програмами.
- Які ваші основні досягнення, як команди Ініціативи «Мери за економічне зростання» в Україні за цей період?
Олександр: Перш за все хочеться розказати про кількість підписантів, на сьогодні 127 громад України приєдналися до Ініціативи «Мери за економічне зростання», і в середньому в місяць приєднується по 2-3 нові громади. Сукупно підписанти з України складають майже половину всіх учасників Ініціативи. По-друге – ми підтримуємо високий ентузіазм громад, маємо з ними постійні зв’язки – це сприяє високій активності. Всі, звичайно, не можуть бути однаково активними, але спілкування з мером та його командою є надзвичайно важливим. Ми звичайно використовуємо всі сучасні комунікаційні технології, які дозволяють спілкуватись і поглиблювати співпрацю і водночас економити ресурси.
Для встановлення контакту з представниками громад і формування добрих робочих стосунків надзвичайно важливим є особисте спілкування. Цьому сприяють регулярні тренінги проекту – за минулий рік понад 100 представників мерій пройшли навчання, і на цей рік також є заплановані тренінги. За два роки ми стали справжніми колегами. Зустрічаючись із громадами, ми надаємо конкретні поради для окремої громади. І ми відкрили для себе багато віддалених та маленьких, проте активних та вмотивованих громад, які подали гарні Плани місцевого економічного розвитку.
Павло: На першому етапі реалізації Ініціативи ми активно надавали освітні послуги, а учасники встановлювали знайомства та контакти. Головний продукт цього періоду - План місцевого економічного розвитку. Плани, отримані від учасників протягом першої хвилі подач, вже пройшли оцінювання і не тільки на рівні України, але й у експертів Світового Банку. Затвердження плану - це ключ для повноцінної підтримки з боку проекту і надання послуг.
Олександр: 17-ти громадам було рекомендовано доопрацювати план і надано на це певний час. Ми вже отримали від них оновлені Плани із врахуванням зауважень та разом готуємо їх до подання у Світовий банк. План має відповідати структурі та методології, котра була розроблена Ініціативою «Мери за економічне зростання». Плани мають бути реалістичними, розрахованими та два роки, базуватися на економічному аналізі та пояснювати джерела фінансування. Іноді плани спочатку є грандіозними, але якщо на це немає ресурсів, ми пропонуємо громадам почати з чогось меншого. Орган місцевого самоврядування має відповідати за свої плани та їх реалізацію перед громадою, тому ми рекомендуємо публікувати плани та хотіли б, щоб мешканці громад звертали увагу, чи виконує влада свої плани.
Павло: Фактично перша хвиля підписантів, чиї плани були схвалені, вже почали їх реалізацію з 1 січня 2019 року. Кожні півроку вони подаватимуть проміжний звіт, тобто влітку ми вже будемо мати перші історії успіху або поразки з регіонів для аналізу.
Наталія: Процес йде дуже активно і по новому. Раніше такого не було, ніхто не думав, що звичайні громадяни, представники бізнесу та представники влади дійсно сядуть разом за стіл та будуть планувати місцевий економічний розвиток, почнуть долати бар’єри між секторами. До цього основним інструментом в системі планування місцевого самоврядування був класичний план соціально-економічного розвитку, спрямований на отримання фінансування з усіх напрямків, а не на розвиток громади.
- Розкажіть, будь ласка, про проблеми та труднощі з якими ви зіштовхнулися під час проекту, і як ви їх долали?
Павло: Звісно, є й складнощі, перш за все - внутрішня спроможність наших громад в питаннях економіки та особливо планування. Є громади дуже різні за рівнем підготовленості та досвіду, деякі починають планувати фактично з нуля, розробляючи базові документи. Також різна спроможність в сенсі наявної команди для роботи у проекті, для встановлення зав’язків між секторами, взаємодії з бізнесом. В середніх містах часто це на себе беруть громадські організації, але в менших громадах вся робота припадає на відділ економіки, який не може нехтувати й своїми основними функціями, тож це сповільнює підготовку планів.
Олександр: Ми бачимо, що потроху громади починають розуміти принципи, пов’язаність та послідовних етапів проекту та цілі планування. Результати економічного розвитку стають помітними не одразу, це досить тривалий процес, який може принести результати вже за наступного мера. Через інколи буває важко переконати у необхідності певних дій, але участь у проекті добровільна, тож це робиться не для виборів, а саме для розвитку громади. На мою думку, більшість мерів - ентузіасти своєї справи, і вони справді дбають про інтереси громади.
Павло: З власних спостережень хочу додати, що нашим громадам/містам потрібно відходити від концепції «швидких рішень» і популізму. Більшого ефекту досягнуть ті команди, які пропонують стратегію невеликих кроків. Якщо це громада з 300 жителів, то будувати фешенебельний ресторан немає сенсу. Є сенс розпочати з чогось маленького, наприклад, торгових «точок», почати заробляти і далі інвестувати у щось більше. Маленькі громади більш чітко вивіряють свої кроки, бо спроможностей трошки менше, але бачимо, що вони збирають цей «пазл». А в деяких містах спостерігається «гігантизм», особливо, якщо в радянські часи це було промислове місто, а зараз цей потенціал втрачено.
Наталія: Вся складність наших Планів була в їх простоті, вони мають бути невеличкими, але дуже змістовними. Наші громади ще не звикли працювати коротко і ясно, без зайвих величезних документів.
- А якісь побоювання в вас були, коли проект почався?
Олександр: Певні побоювання на початку були. Ми переймалися тим, як, взагалі, цільова аудиторія буде сприймати ідею проекту, чи буде позитивний відгук. Але стало очевидним, що все це цікаво і потрібно людям. Було дуже приємно бачити динамічне зростання кількості підписантів.
Кожен етап Ініціативи – хвилюючий по-своєму. В окремих громадах вже почали впроваджувати плани. Деякі знаходяться в процесі розробки планів.
Павло: Звісно, були побоювання щодо реакції, бо кожен донор має свої умови, а деякі міста вже беруть участь в інших ініціативах, наприклад, сталого енергетичного розвитку і там теж потрібно мати план. Нам доводилось пояснюти відмінність та необхідність Ініціативи «Мери за економічне зростання». Коли ми проводили перший зріз, ми хвилювалися стосовно того, скільки громад в нас встигнуть підготувати план та отримають схвальний відгук.
Наталія: Багато питань знімаються завдяки відкритості та прозорості комунікації. Олександр і Павло завжди на зв’язку, мери-підписанти і відповідальні за економічний розвиток завжди можуть зателефонувати і проконсультуватись. А це надихає громаду, і вони не бояться, що будуть робити все самі, що в чомусь не розберуться.
- Які у вас в процесі роботи були сюрпризи?
Наталя: Приємні сюрпризи – це були люди, яких зустрічали в усіх куточках країни. Я побачила бажання утримувати в своїх громадах європейський вектор, вчитися чомусь новому, розвиватися.
Олександр: Особисто мені гріє серце ентузіазм мерів та їхніх команд. Вони дійсно своїм прикладом ведуть певну боротьбу в своїх громадах. Наприклад, мер Золочіва (Львівська область) відкрив громадську приймальну прямо під тентом на майдані, як в давні козацькі часи, проти забудовника, який порушив генеральний план забудови. Він з командою провів там 3-4 тижні. Під час подорожей приємно вразила співпраця з іншими програмами і проектами. Наприклад, з волонтерами Корпусу Мира, які допомагають місцевому самоврядуванню. У місті Самбір ми зустріли 26-річного волонтера їз США, Давіда Мірамонтеса, який за 7 місяців роботи вивчив практично вільно українську мову, цитує Симоненка, і таких прикладів багато.
Павло: Приємні сюрпризи – це маленькі громади, які, на перший погляд, не мали супер спроможностей, але на виході надали якісні документи. В той же час міста, які мають спроможність, досвід, грантову історію, могли поставитися до складання плану більш поверхово.